2 листопада 2009 року український блоґер та громадянський активіст Олександр Володарський, відомий в інтернеті як shiitman, здійснив політико-художній перфоманс, спрямований проти зростання цензури, уособленням якого виступає “Національна експертна комісія України з питань захисту суспільної моралі”.
Олександр з напарницею роздяглися та імітували статевий акт перед будівлею Верховної Ради України, в той час, як конферансьє просив цензорів провести експертизу цих дій. На акцію були запрошені представники преси.
Акціоністи прагнули показати абсурдність та безґлуздість «морального» законодавства, яке суперечить Конституції України і міжнародним правовим нормам.
Після закінчення трихвилинного перфомансу Олександр Володарський був заарештований, йому інкримінували статтю 296 ч.2 Кримінального кодексу України, іншим учасникам акції вдалося втекти. Півтора місяця він провів у СІЗО, де захворів на запалення легенів.
У ході слідства були допущені численні порушення, Олександру та його родичам відверто погрожували та вимагали гроші, не допускали адвоката, тим самим порушуючи українські та міжнародні норми. Були нав’язані послуги підставного адвоката Сергія Бочарова, який, фактично, виступав в якості другого слідчого, а не захисника. Олександр неодноразово відмовлявся від послуг захисника, наданого державою, і писав численні скарги на нього і слідчого, які з незрозумілих причин були проігноровані.
18 грудня, після того, як група активістів звернулась до президента України, Олександра було звільнено на поруки до суду.
4 січня було вирішено повернути справу на дорозслідування, але прокуратура стала чинити опір та подала апеляцію на це рішення, 16 березня Апеляційний суд постановив рішення відправити справу на подальший судовий розгляд, а порушення слідчого та державного адвоката були проігноровані або визнані незначними.
9 вересня 2010 руку суддя Підпалий В.В. Печерського районного суду м. Києва оголосив вирок у справі Володарського. Прокурор Панчишин М.Я. пропонував дати Володарському три роки в’язниці. Підтримавши обвинувачення, суддя виявився все ж менш радикальним, обравши покарання у вигляді року обмеження волі (тримання особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням засудженого до праці.).
У грудні в Апеляційному суді м. Києва відбувся розгляд апеляцій. Сторона захисту оскаржила рішення Печерського районного суду; сторона обвинувачення склала апеляцію у відповідь, з вимогою замінити рік обмеження волі на три роки позбавлення волі. Апеляція прокурора подавалася із порушенням процесуальних норм і була відхилена судом першої інстанції; після чого обвинувачення зробило повторну апеляцію з вимогою розглянути першу. Апеляції прокурора були відхилені, пізніше, 24 грудня, суд відхилив і апеляцію захисту. Таким чином, вирок залишився незмінним.
1 березня 2011 року Олександр Володарський почав відбувати ув’язнення в Ірпінському виправному центрі № 132 у смт Коцюбинське Київської області.
Відповідно до українських законів, Олександр Володарський не вчиняв злочину, передбачуваного статтею 296 ч.2 КК (хуліганство, вчинене групою осіб), «хуліганство» передбачає відповідний мотив, тобто бажання завдати шкоди і образи суспільству. Політична акція не може бути розглянута в такій якості, максимум, на який заслугували учасники перфомансу – адміністративне покарання, оскільки їх дії не були санкціоновані. В обвинувачувальному вироку мотив ніяк не оцінюється і не враховується, притому, що в обвинуваченні за статею 296 саме мотив відіграє ключову роль при класифікації злочину як хуліганства. Аналогічні за формою акції інших активістів ніколи не закінчувалися кримінальними справами. Справу, сфабриковану проти Олександра, можна пояснити лише корупцією та круговою порукою у правоохоронних органах.